Програма з музичної композиції Нестерової Н. М.

НЕСТЕРОВА Н. М. - викладач фортепіано ДШМ № 3 м. Києва

ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ МУЗИЧНИХ НАВИЧОК В УЧНІВ ШКІЛ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Попередні зауваження.

Дана програма рекомендується насамперед учителям спеціальних класів з фортепіано, але нею можуть скористатися й вчителі з і інших спеціальностей. Програма поділена на такі періоди чи етапи:

а/ підготовчий, що передує шкільному музичному навчанню дітей,

б/ перший етап, який охоплює вихованців молодшого шкільного віку;

в/ другий - середнього віку;

г/ третій - учнів старшого віку. Однак при цьому передбачається її творче застосування. Зважаючи на індивідуальність кожного учня /його вдачу, нахили, уподобання, можливості і .т. ін./, рамки цих етапів можуть бути зсунуті в будь-який бік.

Викладацький досвід також переконує в необхідності узгодженої співпраці учителя із спеціальності й учителя-теоретика щодо координування навчальних програм.

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП НАВЧАННЯ

Головною метою цього етапу є ознайомлення учнів з багатим і різноманітним світом мистецтва. Найдоцільніше заняття навчальним стержнем яких є музика, живопис і ритміка проводити в групах з невеликою кількістю дітей /сім-вісім осіб/. Сукупність цих видів мистецтва допоможе вихованцям сприймати більш повне уявлення про їх взаємозв'язок. Знайомлячись із живописом, вони краще відчуватимуть своєрідні барви, колорит музичних творів. Заняття ж із ритміки допоможуть юним музикантам звільнити піаністичний апарат, зроблять його значно гучнішим і пластичнішим, а також сприятимуть розвитку в дітей відчуття ритму. Крім обов'язкового курсу, до навчальної програми можна включити й інші предмети, скажімо, такі як історія мистецтва, театральні ігри та ін.

Педагог, який веде музичне заняття, повинен розвинути у своїх вихованців творчі здібності, нахили, задатки, уяву та фантазію. Він має навчити дітей слухати і розуміти мову музичних творів, ознайомити їх з елементарними поняттями теорії музики, з різними музичними інструментами, щоб кожен учень зміг вибрати собі для подальших занять із спеціальності саме той інструмент, що найбільше відповідає його творчій натурі.

Неодмінною умовою проведення уроків на цьому етапі має бути ігрова форма подачі навчального матеріалу, бо діти молодшого віку найкраще сприймають серйозну інформацію саме у грі.

Процес виховання в учнів творчих музичних навичок вимагає також чуйного, уважного і бережливого ставлення вчителів до кожного учня. На уроках має панувати атмосфера святковості, радості, творчості.

Для підготовчої групи навчальна програма передбачає насамперед заняття за такими основними темами:

1.     Теоретичний матеріал, який має подаватися дітям лише через музично-дидактичні ігри.

2.     Музичні твори для прослуховування необхідно підбирати такі, щоб учні могли створювати за їх звучанням музичні казки, сюжет до яких вигадували б самі діти. Тут же можна використати й таку форму навчання, як вільна рухова імпровізація під прослуховувану музику. Для цього найбільше підходять музичні п'єси маршового й танцювального характеру.

3.     Пісенний репертуар треба підбирати за принципом "від простого до складного". Починати слід з пісень на одному звукові, потім - на двох, на трьох і т. д. Таким чином поступово розширюватиметься діапазон вокальних можливостей учнів.

4.     Театралізація пісень - дуже важлива форма навчання на цьому початковому етапі, бо вона спонукає, стимулює дітей проявити артистично-музичні творчі здібності. Усі дитячі пісні мають певний сюжет, а тому будь-яку з них можна театралізувати, тобто створити на її основі маленький спектакль зі співом, з ритмічними рухами, з грою на різних шумових інструментах. Можна також використати шумові інструменти і для ритмічних ансамблів а, можливо, ще й для звуконаслідування.

5.     На цьому навчальному етапі уже можна давати учням нескладні творчі завдання, такі, наприклад, як імпровізація мелодії на віршований текст. Це найдоцільніше робити під час колективного творення музичних казок, коли діти самі вигадують сюжет з простим власним текстом і наспівують його під акомпанемент педагога.

Отже, по закінченні підготовчого етапу діти, приступаючи в наступному шкільному періоді до індивідуального навчання гри на уподобаному ними інструменті, уже матимуть певний музично-теоретичний і музично-практичний багаж.

ПЕРШИЙ ЕТАП НАВЧАННЯ

Основні навчальні теми цього етапу:

1.     Заняття з теорії музики. Воно має базуватися на програмі вивчення сольфеджіо для перших-третіх класів. Наприкінці цього періоду учні повинні добре розуміти, що таке музичний лад, головні й побічні ступені, стійкі і нестійкі звуки, інтервали, а також - акорди головних ступенів та їх обернення, квінтове коло.

2.     Знайомство з клавіатурою. Це насамперед ознайомлення з регістрами, октавами, образним звучанням регістрів і октав.
Вправи, які допомогли б дітям засвоїти цей матеріал, слід практикувати уже на перших уроках гри на фортепіано. Ось одна з них. У тій чи іншій октаві учень імітує кроки різних за своєю вдачею казкових персонажів-звірів /ведмедя, вовка, лиси, зайця тощо/. У мелодії відмінності в характері, поведінці цих персонажів виражаються в різниці темпу, динаміці, регістрах, інтерваліці, штрихах і т. д. Імітацію учня характеризує акомпанемент учителя, який награв відповідну мелодію. Музичну партію викладача може замінити і хтось з більш підготовлених учнів. Такі "музичні малюнки" ще можна об'єднувати й сюжетом, створеним самими учнями.

3.     Знайомство із зображувальними можливостями фортепіано. Тембр. Інші музичні інструменти /струнні, духові, ударні, шумові, синтезатор/.

4.     Знайомство з основними музичними жанрами /пісня, марш, танок/.
Для закріплення цих знань учням можна запропонувати зіграти звичайну гаму До мажор, яку вони уже вивчали на попередніх уроках по класу фортепіано, як вправу "non legato" в різних ритмах /у ритмі маршу, вальсу, польки і т. ін./ Цю ж вправу треба виконувати лише з акомпанементом педагога. Пізніше можна аналогічним способом змінювати ритм у найпростіших одноголосих мелодіях, що вивчалися на уроках із спеціальності.

5.     Спів і підбір на слух найпростіших одноголосих мелодій, вивчених раніше на уроках з фортепіано, треба проводити з самого початку навчання. Під час підбору мелодій необхідно аналізувати рух мелодії /угору - вниз, стрибки, на одному звукові і т. ін./. Після цього можна грати ці самі мелодії з акомпанементом у тонічній квінті. Акомпанемент поступово мав ускладнюватися /блукаючий бурдон, Т³₅ D₆ і т. ін./.
Пізніше рекомендується транспонувати складніші, також уже відомі учням мелодії. Особливо підходять для цього музичні етюди К. Черні за редакцією Г. Гермера, які добре транспонуються по квінтовому колу в усіх тональностях. Ці етюди досить зручні і для гармонічного аналізу /основні функції Т-S-D/.
Успішних практичних результатів можна домогтися ще і грою секвенцій у всіх тональностях.

6.     Диктант на прослуховування - вправа для розвитку музичного слуху, пам'яті та уваги учнів. Викладач грає ступінчату висхідну мелодію з обов'язковим поверненням у тоніку через нижній ввідний тон, а учень відразу ж повторює її голосом будь-яким нейтральним складом, наприклад, "ля". Мелодію можна грати у різних тональностях і регістрах. Пізніше, учень повторює мелодію уже не голосом, а підбирає її на фортепіано.

7.     Аналіз музичних творів. Неодмінним завданням педагога тут має бути зосередження уваги учнів на опануванні темпу, динаміки, штрихів, характерних особливостей мелодії і гармонії -загалом, на найпростіші музичні засоби, що необхідні для створення музичних образів.

8.     Імпровізація на образ /"музичні малюнки"/. Тут рекомендується надати учням повну волю для самовираження і в той же час спрямовувати їх фантазію та уяву на пошук нових складних акордів і мелодій, які могли б найповніше охарактеризувати музичний образ. Для більшої обізнаності в застосуванні цього педагогічного методу варто скористатися досить цікавою книжкою В.Подвали "Давайте сочинять музыку".

9.     Мелодія. Учень має навчитися доскладати мелодію спочатку голосом, потім - на фортепіано /для цього доцільно використовувати широковідомі музичні вправи "Запитання - відповідь", "Луна" та ін./. Вправи на складання учнями власної мелодії за запропонованим викладачем ритмічним малюнком. Завершенням цих занять є складання учнем власної мелодії на віршований текст.

10.   Для кращого засвоєння інтервалів рекомендується створення учнями спеціальних музичних п'єс на інтервали. Поштовхом до активізації уяви та фантазії дітей може бути звернення їх уваги на характерне звучання деяких інтервалів, яке можна використати як основу для складання музичних п'єс. Наприклад, щоб вони прислухалися до загадкового, таємничого звучання чистої квінти чи характерного, різкого звучання великої септими в нижньому регістрі, тощо.

11.   Окрім всього цього, протягом першого етапу навчання рекомендуються ще й такі форми занять, як підбір другого голосу до мелодії, створення ритмічного акомпанементу /ритмічна оркестровка/. Також необхідно ознайомити учнів і з елементарними принципами формоутворення музики.      

Додаткові зауваження.

1.     Для кращої орієнтації в акордах головних ступенів та їх обернень, а також для розуміння переміщень акордів рекомендується така вправа. Учень лівою рукою грає пріму, терцію або квінту тонічного тризвуку, а правою - по всій клавіатурі вгору і вниз переміщення цього ж акорду. Так само можна грати субдомінантовий і домінантовий тризвуки та їх обернення. Таким чином учень, завдяки опануванню засобів музичного формоутворення, матиме чітке уявлення про різницю між оберненнями і переміщеннями акордів.

2.     Для міцного засвоєння квінтового кола у класі із спеціальності рекомендується вивчення гам у такий спосіб. Спочатку учень грає прямий і розхідний види в дієзних тональностях з аналогічною аплікатурою /C, G, D, А, Е/ і тільки потім - акорди та арпеджіо. Слід також проводити заняття і по вивченню бемольних гам. Ознайомлення учнів з принципом аналогічності аплікатури допоможе їм швидше освоїти гамм як дієзних, так і бемольних тональностей, а ще вони умітимуть після цього добре орієнтуватися по всьому квінтовому колу і, врешті решт, краще зможуть транспонувати мелодію.

ДРУГИЙ ЕТАП НАВЧАННЯ

1.    Подальше ознайомлення учнів з теорією музики. Подача теоретичного матеріалу мав бути тісно пов'язана з вивченням квінтового кола, акордів головних ступенів, D₇ і його обернень, К⁶₄, акордів і септакордів усіх ступенів ладу, відхилень першого ступеня споріднення, основних принципів варіювання музичного матеріалу, стилевих особливостей творів і т. ін.

2.     Способи викладу гармонії до теми. Починати знайомство учнів з основними принципами варіювання музичного матеріалу слід уже на цьому етапі навчання, але можна й раніше, це залежить, передусім, від індивідуальних здібностей кожної дитини. Найперше треба познайомити учнів з різними ритмічними варіантами викладу гармонії. Багато прикладів таких варіантів подано у відомій методичній праці Г. Шатковського "Развитие музыкального слуха и навыков творческого музицирования". Продовженням занять з цієї теми може бути створення Фактурних варіацій. Під час цих занять-необхідно аналізувати музичний матеріал, який учень опановує у класі із спеціальності, а також використовувати деякі уже відомі йому фактурні стереотипи. І тут педагогові знадобиться вищезгадана праця Г. Шатковського, де пропонуються різні практичні вправи, пов'язані з вивченням основних принципів гармонії /витриманий звук, переміщення акордів, мелодійна фігурація, гармонічна фігурація, змішана фігурація, яка найчастіше використовується в музичній творчості/.

3.   Потреба в ознайомленні учнів із найпростішими способами музичного варіювання /зміни ритму, регістру, ладу/ природно постає після попередніх занять. Підсумком усіх цих занять може бути створення учнями простих жанрових музичних варіацій.

4.  Мелодична інструментальна імпровізація. її освоєнню може передувати вокальна імпровізація на якусь гармонічну послідовність, яка допомогла б учневі підготуватись до імпровізації на інструменті. Гармонічні послідовності можуть бути найрізноманітніші. їх рекомендується поступово ускладнювати і весь час варіювати ритмічно. Наступним кроком у гармонізації повинна бути ансамблева мелодична інструментальна імпровізація на певну гармонічну послідовність, коли один учень грає якусь послідовність, а другий імпровізує мелодію. Тут також рекомендується ускладнювати побудову твору, розширювати її, створювати вступ і завершення, грати в різних тональностях і т. ін. Бажано, щоб учень грав одночасно мелодію і акомпанемент, чого можна домогтися лише тоді, коли він вільно оволодів акомпанементом. Ця форма навчання мав впроваджуватися протягом усього наступного процесу навчання.

5.     Учні повинні на цей час мати елементарні знання щодо побудови музичного твору /фраза, речення, період, прості дво- і тричастинні форми/ та використовувати їх у своїй музичній творчості. В залежності ж від того, як учні засвоять навчальний матеріал, можна розпочинати детальні знайомство з великою музичною формою.

6.     Як своєрідний метод навчання можна рекомендувати гру на різних інструментах /в ансамблі з двох-трьох осіб/, під музику, що звучить у запису /програвач, магнітофон/. Найпростішим варіантом на даний випадок може бути гра басового або верхнього голосу зі слуху чи за нотами разом із музикою. Складнішім варіантом є гра різних ритмічних фігур на ударних інструментах.

В процесі навчання варто проводити заліки з оцінкою або без неї, під час яких учні могли би показати свої власні твори, а також, виконуючи певне завдання викладача, продемонстрували б своє уміння імпровізувати на задану тему.

ТРЕТІЙ ЕТАП НАВЧАННЯ

1.     Теоретичні заняття цього періоду повинні базуватися насамперед на вивченні відхилень і модуляцій, на ознайомленні учнів зі складнішими принципами музичного формоутворення, з особливостями поліфонічної, класичної та романтичної музики із засобами виразності джазової музики, з музичною мовою сучасних композиторів, а також з характерними особливостями засобів виражальності композиторів вітчизняної української школи. Цей великий за обсягом навчальний матеріал, звичайно, вимагає тривалого часу для його засвоєння і, щоб приступити до його опанування, спершу треба закріпити раніше набуті теоретичні знання. На даному етапі доцільним буде створення учнями музичних етюдів на всі способи викладу гармонії. їх найкраще створювати в простій двочастинній або тричастинній формі. Контрасту ж у їх середніх частинах можна досягти, змінивши лад, регістр, ритм або тональність. Після цих вправ бажано познайомити учнів з тими способами варіювання, що властиві лише гармонії /ускладнення гармонії має бути в межах певної функції і перегармонізації теми/.

2.     Ознайомлення учнів з основними принципами розвитку мелодії. Ці принципи багато в чому сході з головними принципами розвитку гармонії. Відмінність між ними становлять лише спеціальні способи розвитку мелодії, що стосуються мотивної розробки і поліфонічних засобів розвитку. Звідси природно випливав і необхідність більш глибокого знайомства учнів з технікою поліфонічного письма та з великою класичною музичною формою.

3.     Розмову про музичні стилі слід провести пізніше і саме тоді ознайомити учнів із стильовими особливостями західної романтичної музики, музики російських та українських композиторів-класиків, а також з творчістю визначних сучасних митців. Після цього учні можуть перевірити свої сили у створенні музичних етюдів, вдаючись при цьому до всіх уже відомих їм стилів. Тут можна використати й так звані "моделі", тобто уже знайомі учням твори, які вони вивчали у класі фортепіано.

4.     Окреме місце в програмі може посісти Інформація, пов'язана з джазовою музикою. Яскрава, своєрідна, незвичайна музика джазу, насичена складною синкопованою ритмікою, багатозвучними альтерованими акордами, наповнена пружною енергією, приваблює до себе не лише юних музикантів, але й багатьох митців старшого покоління. Тому необхідно прилучити дітей і до цього своєрідного виду музичного мистецтва, ознайомити їх з кращими зразками джазового мистецтва. Ознайомлення дітей із джазовою музикою можна починати з перших років навчання. Спочатку учнівська творчість у джазовому стилі може нагадувати імпровізацію чи, краще сказати, "прелюдирування" на основі окремих септакордів, а згодом - на основі послідовностей. Також учнів слід ознайомити з особливостями ритмічної пульсації в джазі, з особливостями його артикуляції, акцентування. Особливу увагу потрібно приділити вихованню в учнів почуття "свінга", так званого уміння тонко відчувати неспівпадання ритмічних долей нижніх і верхніх голосів. Потрібно ознайомити із специфікою запису джазових акордів за допомогою цифр, літер і знаків. Працюючи над джазовими етюдами, спочатку використовувати таку традиційну форму, як блюз, а далі бугі-вугі і регтайм. При складанні твору, якщо в цьому є потреба, учні можуть орієнтуватися на музичну п'єсу-модель.

Прикінцеві зауваження.

Насамкінець хочеться ще раз підкреслити, що для педагога-піаніста, який проводить у класі заняття з композиції, важливо, аби його навчальна програма завжди була узгоджена з програмою педагога-теоретика. Це сприятиме більш успішному засвоєнню учнями програмного матеріалу. Також необхідно в процесі заняття постійно звертатися до основних форм навчання /спів, підбір зі слуху, імпровізація на образ - "музичні малюнки", транспонування, диктант на прослуховування. Імпровізація в ансамблі і т. ін./але щодалі, то на більш високому рівні. Не без користі для учнів, їх треба ознайомити і з деякими музичними стереотипами та моделями, які можуть знадобитися для їх власної творчості. І, звичайно ж, викладач завжди повинен пам'ятати про індивідуальність кожного із вихованців, чуйно та бережно ставитися до них, а тому користуватися пропонованою програмою має помірковано, творчо.

Протягом кожного навчального року і неодмінно по його завершенню доцільно, крім заліків, класних опитувань, влаштовувати також учнівські концерти, звітні вечори і т. ін.

Повернутися до розділу Музична композиція