Аналіз музичного твору: Д. Скарлатті - Соната №60 h-moll (1734)

Соната написана у старовинній сонатній формі. Вона складається з двох частин АА₁.

В першій частині експонується головна і побічна теми.
В другій частині розвивається головна тема і проводиться побічна тема в основній тональності (репріза).

Тональний план сонати представляє собою рух в першій частині від тоніки до тональності паралельного мажору (D-Dur), а в другій – повернення в тональність тоніки.

Першу частину можна розділити на декілька розділів:

1. Експозиція головної партії та її розвиток (1-24тт.)
2. Зв’язка до побічної партії (24-33тт.)
3. Побічна партія в тональності D-Dur (34-47тт.)

Другу частину також можна розділити на декілька розділів:

1. Розвиток головної партії (виконує функцію розробки)
2. Зв’язка скорочена до 4-х тактів.
3. Побічна партія в основній тональності.

Головну партію викладено у двочастинній формі, де перша частина (1-12тт.) є експозицією основного матеріалу (6т.) з кадансуванням в основній тональності (6т.). Друга частина також складається з двох розділів, де перший (6т.) розвиває матеріал головної партії, а другий (6т.) є повторенням кадансуючого розділу першої частини.
За характером головна партія легка, танцювальна, викладена у двохголосній фактурі.

Зв’язуючий розділ з’являється як каденція вторгнення і призводить інтенсивним секвенційним розвитком до тональності побічної партії.

Побічна партія за характером більш грайлива. Вона суміщує в собі функцію побічної та заключної партії, тому має „кадансуючий” характер гармонічного руху (постійно повторюваний гармонічний зворот S-D-T), кружляючу мелодію і повторювану ритмоформулу. Вона побудована як двічі повторене речення (6т.+7т.) У другому повторі з’являється ще один „зайвий” такт для більш впевненого кадансу.

У першому розділі другої частини секвенційний розвиток головної партії поступово здійснює зворотню модуляцію в основну тональність, причому кадансування цього розділу (тт. 66-70) повторює кадансування з розділу головної партії в експозиції.

Побічна партія проводиться повністю в основній тональності.

Таким чином ми можемо побачити, як в старовинній сонаті поступово кристалізуються типові форми епохи класицизму – форма періоду та сонатна форма. В цьому різновиді сонатної форми Д.Скарлатті вже розділ побічної партії виділяється не тільки тонально, але і тематично, а також з’являється розробковий розділ.

{jcomments on}