Первинні жанрові основи музики - Подальша еволюція музичних жанрів

• Перші жанрово-стильові системы оформились на наступному після первісно-общинного ладу історичному етапі розвитку музики – в масово-побутових та давніх культових, обрядових жанрах.
  Певна життєва функція, прикладний характер цих жанрів, тісний їх зв'язок з діяльністю людини вплинули на формування їх образного ладу, визначили їх стилістичні і композиційні риси.
• “Генетичні” зв'язки поєднують масово-побутові і культові, обрядові жанри з виниклими на більш пізньому історичному етапі жанрами професійної музики (театральними та концертними), які відобразили більш високу ступінь розвитку музичної свідомості.

Жанри, що склалися у музично-історичній практиці еволюціонували, відгукуючись на естетичні ідеї часу, відображаючи національну своєрідність композиторських шкіл, знаходячи індивідуальне втілення у творчості композиторів. В зв'язку з історичною необхідністю виникали одні жанри і сходили з історичної арени інші.

Процес еволюції жанрів підпорядковується принципу “хвилі”: зародження елементів нового жанру у надрах існуючої жанрової системи, його відділення в самостійну жанрову систему, її стабілізація в певну історичну епоху або в творчості певного композитора, досягнення кульмінації в розвитку жанру і розчинення жанру в іншій (синтаксичній) жанровій системі або зникнення жанру на певний історичний час.

Процес еволюції жанрів включав періоди поступового накопичення нових якостей у жанрі та етапи переосмислення, трансформації жанру (показова, наприклад, історія розвитку жанру прелюдії).

В процесі історичного розвитку жанри взаємодіяли, обмінювалися стилістичними і композиційними засобами, в результаті чого виникали синтетичні жанри. В XIX-XXст. синтетичні жанри утворювались в межах музичного мистецтва (вальс-каприс, вальс-фантазія, фантазія-експромт та ін.), а також на рубежі різних видів мистецтва: музики і літератури, живопису, скульптури, архітектури. В ХХст. розвиток жанрів отримав потужниу імпульс, завдяки досягненням науки та техніки.

Приклади синтетичних жанрів:

1. Музика + література: інструментальна балада (Шопен), симфонічна поема (Ліст), казка (Метнер), легенда (Прокоф'єв), афоризми (Шостакович).
2. Музика + живопис: в епоху романтизму з'явились програмні музичні твори під впливом картин художників, наприклад:
   Ф. Ліст “Заручини” за Рафаелем Санті “Заручини Марії”
   М.П. Мусоргський “Картинки з виставки”
   М. Чюрленіс (художник і композитор) – картини: Соната сонця, Фуга и др.
   
   В ХХст. виник цілий напрямок у мистецтві під назвою музична графіка, в якому поєднались музика та абстрактний живопис: абстрактні картини, побудовані за законами музичної композиції (наприклад, серійної), є водночас і творами образотворчого мистецтва і ...текстом(!) для музичної (виконавської) інтерпретації, картини художників:
   П. Клес “Фуга в червоному” (1921), “Старовинні акорды” (1925)
   П. Мондріан “Композиції” (1917-28), “Victory Boogie-Woogie” (1944)
   Эрл Броун “Грудень 1952”
3. Музика + архітектура:
   Ф. Ліст “Каплиця Вільгельма Теля”
   Я. Ксенакіс (композитор и архітектор ХХст.) створив павільйон “Філіпс” на Брюсельскій виставці 1958р. на основі композиції свого музичного твору “Метастазис”
4. Музика + наука + техніка:
   світломузика – А. Скрябін Поема вогню “Прометей”;
   кіномузика, телемузика, радіомузика – фільм-балет, фільм-опера, радіоораторія, музика до телефільмів та телевистав;
   електронна, магнітофонна музика - нові види музики  з використанням замість традиційних інструментів різноманітної апаратури – генераторів, синтезаторів, магнітофонів та ін.

Отже, в еволюції жанрів можна знайти дві тенденції:

1. Розвиток жанру “зсередини” - за рахунок удосконалення виразних засобів  жанру, що веде до збереженя індивідуальної неповторності жанру, збагаченню його образної сфери.
2. Розвиток жанрів за рахунок їх взаємодії, що веде до синтетичних жанрів.