Програми з основ музичної композиції київських викладачів

ПРОГРАМИ з ОСНОВ КОМПОЗИЦІЇ ДЛЯ ШКІЛ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Київ 1999
Видавництво "Театральна агенція"

Міністерство культури і мистецтв України
Державний методичний центр навчальних закладів культури і мистецтв.
Головне управління культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації
Методичний кабінет навчальних закладів.

Викладачі:

- В. М. Журавицький, композитор, викладач ДШМ № 3 м. Києва
- С. П. Короп, викладач ДМШ № 7 ім. І.Н.Шамо м. Києва
- Н. М. Нестерова, викладач ДШМ № 3 м. Києва
- С. В. Острова, композитор викладач ДМШ № 3 ім. В. С. Косенка м. Києва

Редактор: Р. І. Мала
Відповідальні за випуск: Н.І.Смольська О.Б.Сергієнко

Видавництво - "Театральна агенція."

Вступне слово Подвала В. Д. 

При методичному кабінеті навчальних закладів Головного управління культури м. Києва створена секція композиції на допомогу педагогам, що викладають цей курс. Тут щорічно організовується конкурс юних композиторів, узагальнюється досвід кращих викладачів, а підсумком цих заходів є випуск рекомендаційних програм з композиції. Таких програм пропонується кілька, щоб викладачі, орієнтуючись на них, мали можливість створити свої власні, найбільш доцільні для них методики занять

Програмні завдання повинні плануватися викладачами для кожного учня на півріччя і затверджуватися завідуючим відділом. Поурочні плани, так само як і з спеціальності, в даному разі недоцільні. А ще зауважимо, що до занять композицією можна залучати учнів з усіх шкільних відділів. Творчу працю учнів, як підказує практика, найкраще оцінювати за двобальною системою - "зараховано" і "не зараховано". Формою звітності має бути концерт класу, на якому бажана присутність представників адміністрації школи, педагогів, дітей з інших навчальних груп, батьків. Такі концерти можуть проводитися один раз або й двічі на рік. Ні екзамени, ні контрольні уроки з предмету "композиція" практикувати не варто.

ЗАВДАННЯ Й МЕТА НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ КОМПОЗИЦІЇ В ШКОЛАХ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

У нинішніх навчальних програмах для середніх загально-освітніх, та початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів увагу педагогів спрямовано на більш досконале, всебічне виховання учнів. Одне з головних завдань програм - це якісно нові навчальні методи, що мають сприяти гармонійному розвитку дітей, пробудженню їх самостійної творчості.

Відомо, як активізувалася останнім часом учнівська технічна, образотворча та літературна творчість, роль якої в процесі формування особистості дитини важко переоцінити. Музична творчість учнів /крім виконавської/, на жаль, ще не досягла в школах естетичного виховання такого рівня. Однак було б помилкою вважати, що потяг дітей до музичної творчості менший, ніж у інших виявах їх мистецького самовираження.

Музичну творчість умовно можна поділити на слухацьку, виконавську та імпровізаційну. Якщо в музичних школах і дитячих школах мистецтв слухацькій і виконавській творчості учнів приділяється досить багато уваги й часу на уроках зі спеціальності, сольфеджіо та музичної літератури, то імпровізації та композиції педагоги іноді не надають належного значення, а це, безперечно, призводить до однобічного розвитку дітей, гальмує їх творчий потенціал.

Як відомо, світ звуків близький дитині з найранішнього віку. Бавлячись, малюки наспівують щось своє, імпровізують якісь пісеньки, проте ця здатність з часом втрачається. Головна причина цього - досить велика утрудненість для дітей перейти від наївного і несвідомого начала в творчій діяльності до русла усвідомленої дії. І саме тут роль педагога, його допомога вихованцям в осягненні елементів музичної мови має велику вагу, так само як велику вагу має і вчитель загально-освітньої школи, наприклад, в опануванні учнями рідної літературної мови.

У вітчизняній музичній педагогіці минулого /XVII-XVIII ст./ творення музики та імпровізація входили до комплексу гри на інструменті нарівні з іншими навчальними предметами /сольфеджіо, музична література, цифрований бас контрапункт та ін./. На необхідності викладання композиції як окремого предмета в музичному навчанні наголошували такі відомі музикознавці, як Б.В.Асаф'єв /"О музыкальном просвещении и образовании", М.-Л.,1952 р., "Вопросы музыки в школе", Л., 1928 р./, М.Ф.Гнєсін /"Начальный курс практической композиции", М., 1941р./. У колишніх спеціальних навчальних школах цей предмет мав статус факультативної дисципліни, нині ж ним послуговуються викладачі переважно з особистої ініціативи або, як мовиться, за власним бажанням.

Існує поширена думка, що музичною творчістю треба займатися лише з обдарованими дітьми, які виявляють до неї особливий потяг, і що опікуватися ними повинні не звичайні собі педагоги, а композитори професіонали. При цьому ті учні, які займаються композицією, нібито в майбутньому також неодмінно мають стати композиторами. Такі думки цілком безпідставні й протирічать здоровому глузду. Адже в загальноосвітніх школах твори з літератури пишуть усі учні, але ж не всі вони стають письменниками. І хіба потрібно, щоб літературу викладав саме письменник? Учителеві з композиції просто треба бути досвідченим музикантом-педагогом, бо, відома ж річ, не кожен композитор має педагогічний хист і вміє пілкуватися з дітьми. Ще можна запитати: навіщо ж тоді треба навчати усіх учнів писати літературні чи музичні твори? А для того, щоб розвинути в них художнє, мистецьке мислення, щоб вони краще розуміли літературну творчість, стали освіченими людьми, культурними, грамотними музикантами, а, можливо, дехто з них і письменником чи композитором-професіоналом.

В школах естетичного виховання творчу діяльність дітей слід поєднувати з опануванням гри на певному інструменті, вивченням сольфеджіо та музичної літератури, а також інших фахових дисциплін. Предмет "композиція" допомагає дітям осягати закономірності музичної мови та компоненти виражальних засобів у цілому. Композиція є важливим засобом розвитку творчих здібностей дитини, її мислення, загальномузичного і внутрішнього слуху, пам'яті, відчуття форми, чуття інструменту, ансамблевого чуття, музичності, а також сприяє бажанню вчитися. Це важливо для дітей як з гарними, так і для дітей з посередніми музичними здібностями. В процесі навчання композиції та імпровізації учні зможуть не тільки закріпити знання, здобуті ними на уроках із спеціальності, сольфеджіо і музичної літератури, але й отримати відомості з елементарної теорії, гармонії, поліфонії, форми, фактури, стилістики, яких, на жаль, немає нині в навчальних планах для дитячих музичних шкіл і дитячих шкіл мистецтв.

У повсякденному житті дитина, яка слухає музику або грає на якомусь інструменті, часом не осмислює логічних закономірностей функціонально-ладового, поліфонічного, формотворчого, стилістичного мислення. В процесі ж занять з композиції такі явища, як скажімо, секвенція, кадансові звороти, відхилення, модуляції, співставлення, імітації, підголосність, контрастна поліфонія та ін. мають практичне значення, бо їх засвоєння дає новий поштовх до розвитку творчих здібностей юного музиканта. До того ж під час музичної творчості ці досить складні для дітей категорії будуть опановані ними значно легше і з більшою цікавістю.

ПОДВАЛА В. Д. - композитор, заслужений діяч мистецтв України.

Повернутися до розділу Музична композиція