Програма з музичної композиції Короп С. П.

КОРОП С. П. - викладач Київської ДМШ № 7 ім. І. Шамо

ВИХОВАННЯ МУЗИЧНО-ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ СПЕЦІАЛЬНОГО ФОРТЕПІАНО
/для учнів підготовчих груп та учнів молодших класів ДМШ/

І. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП НАВЧАННЯ

1.   Звук-характер /веселий, сумний, лагідний, рішучий та ін./ Педагог на фортепіано складає маленькі композиції за мотивами казок, ігрових образів. Учень за іншим фортепіано або ж на тому самому, але в іншому регістрі доповнює запропонований викладачем музично-художній образ окремими звуками в сполученні з найпростішим ритмічним малюнком /частіше за сильними долями такту, далі трохи різноманітніше, в залежності від фантазії та здібностей дитини/.

2.    Ознайомлення учнів з музичним штрихом як способом вираження характеру музики /legato, non legato, staccato/, Вправи для вироблення в учнів усвідомленого вибору штриха, стосовно конкретного музичного образу.

3.   Поспівки з двох, трьох, чотирьох звуків або інтервалів /секунди, терції, квінти/ на основі простого ритмічного малюнку, що доповнюють запропонований педагогом музичний образ. Такі вправи спонукають учнів до творчої праці й допомагають збагнути, як саме створюється музичний образ.

4.      Ознайомлення учнів з основними музичними жанрами /пісня, марш, танець/, що створюють певний музичний образ.

5.     Самостійний вибір учнями музичного образу, вибір необхідного для нього штриха, ритмічного малюнка. Складання якогось мотиву, видозміна ритмічного малюнка або всього мотиву чи супроводу в процесі виконання /за бажанням та фантазією учня/.

Цей етап навчання триває протягом двох-трьох місяців занять, а іноді й довше.

II СКЛАДАННЯ КОРОТКИХ ПОСПІВОК ТА ЦІЛОЇ МЕЛОДІЇ

1.     Використання учнями складених на уроці або відібраних заздалегідь невеликих віршованих текстів для ритмічної організації мелодії.

2.   Визначення напрямку руху мелодії, використання інтервалів, довгих та коротких звуків /поняття різноманітності в мелодії/. В цьому учням допомагають здебільшого віршовані тексти. Пізніше, при складанні мелодії без слів, треба звернути увагу на вироблення в учнів відчуття руху в мелодії до довгого звуку, до вершини, тоніки.

3.     Поняття тоніки, її місце в мелодії. Вправи на складання кінцівок у коротких мелодіях.

4.     Музичне речення, розвиток мелодії в ньому, рух до кульмінації і повернення до тоніки.

5.     Домашні завдання по складанню простих мелодій /на основі запропонованого тексту - для конкретизації музичного образу/.

III. СУПРОВІД

1.     Поняття про слухове сприйняття тоніки у супроводі. Тонічна квінта або терція як найпростіший варіант супроводу.

2.     Основні ступені Т, S, D у вигляді басової лінії супроводу.

3.     Основні гармонії на базі Т і простих інтервалів - Т + терція, кварта, квінта, секста, септима, секунда.

4.     Підбирання на уроці супроводу до самостійно створеної мелодії /на основі попереднього класного навчання/.

IV СТВОРЕННЯ П'ЄСИ

1.     Вибір музичного образу, аналіз його характеру /пісня, марш, танець/ та майбутньої мелодії - штрихи, ритмічний малюнок, темп, визначення характерних тривалостей звуків і загального руху /плавна лінія або стрибки та ін./.

2.     Викладення головної музичної думки в мелодії. Речення, іноді довші побудови можуть бути заготовлені вдома чи на уроці. Супровід також може бути підібраний на основі домашніх заготовлень або безпосередньо на уроці.

3.     Складання, побудова твору може здійснюватися за допомогою повторень, зміни регістрів, використання окремих елементів основної мелодії або інших деталей музичного матеріалу, секвентного розвитку, модуляцій, протиставлень мотивів окремих елементів та ін.

4.     Простіше поняття форми. Період: а/ розширення кордонів речення, засвоєння відчуття руху та розвитку в ньому й закінченості всієї побудови; б/ двочастинна та тричастинна форми. Використання контрастів у розвитку музичних образів у тричастинній формі. Використання музичного матеріалу першої частини п'єси в заключному розділі твору без змін, з невеликими змінами в мелодії або регістрі, динаміці; зміни темпу та інші засоби, які допомагають завершенню розвитку і створюють відчуття закінченості форми; в/ спроби використання інших форм - рондо, соната та ін./ в мінімальних розмірах/ з учнями, які виявляють в ньому потребу і мають власну творчу фантазію та самостійність музичного мислення.

V САМОСТІЙНА ТВОРЧІСТЬ

1.     Заготовлення учнем тематичного матеріалу для майбутнього музичного образу і уривків мелодій, що мають стати основою якогось музичного образу. Виправлення на уроці в разі необхідності помилок у викладенні або побудові мелодії, акомпанементу чи у виборі засобів розвитку музичного матеріалу.

2.     Розширення можливих засобів супроводу - більш складні функції, арпеджирувані та інші фігурації, джазові гармонії /в разі потреби в цьому виді супроводу/.

3.     Оформлення музичного матеріалу на уроці. Аналіз розвитку музичного образу /чи кількох образів, якщо вони є в одному творі/, вибір засобів розвитку мелодії, коли вони неточно визначені учнем або їх недостатньо, або вони й зовсім відсутні. Аналіз обраної музичної форми, вибір кінцевого варіанту всього твору.

4.     Запис музичного твору. На першому етапі запис творів учнів-початківців провадиться педагогом. В подальшому учні самостійно записують твори, окремі фігурації та простіші гармонії, а також мають здійснювати аналіз акомпанементу і всієї фактури твору.

Повернутися до розділу Музична композиція